Коментар до ст 262 кк

Содержание:

Науково-практичний коментар до ст. 264 Кримінального кодексу України

Стаття 264 Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину с громадська без пека в частині дотримання встановлених правил зберігання зброї або бойових припасів У зв’язку із загально не безпечними властивостями цих предметів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами які володіють зброєю та бойовими припасами на законних підставах Недотримання цих правил загрожує тим хто такі предмети потраплять до рук сторонніх осіб будуть неправомірно використані ними Хоча відповідні правила адресовані тим хто володіє відповідними предметами на законних підставах видається, що відповідальність за ст 264 повинні нести й особи, які зберігають їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений ст. 263. Додатковим обов’язковим об’єктом альтернативно виступають життя, здоров’я, власність або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси.

На відміну від розглянутих злочинів (ст ст. 262 і 263), в даному складі злочину предметом с будь-яка вогнепальна зброя, включаючи і гладкоствольну мисливську та боєприпаси до такої зброї. Така зброя і боєприпаси виступають предметом даного злочину тоді коди вони зберігаються як законно, так і незаконно.

Не є предметом цього злочину вибухові речовини і вибухові пристрої.

3. 3 об’єктивної сторони злочин характеризується недбалим зберіганням вказаних предметів злочину. Воно має місце тоді коли не виконані передбачені нормативним актами умови зберігання зброї або бойових припасів, насамперед ті, які спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб Обов’язковою ознакою злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей означає смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження. Ці наслідки повністю охоплюються ст. 264 і додаткової кваліфікації за ст. 119 і 128 не потребують.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості. Знаючи небезпечні властивості зброї та бойових припасів і правила поводження з ними, винний завжди передбачає можливість заподіяння ними шкоди, що виключає злочинну недбалість. Тобто, недбало зберігаючи зброю або бойові припаси, винний передбачає можливість настання наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення. При цьому, особа необгрунтовано розраховує на обачність інших осіб, на те, що вони не використають зброю чи боєприпаси, які зберігаються з порушенням встановлених правил.

Науково-практичний коментар до ст. 263 Кримінального кодексу України

Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

1. Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

2. Предметом злочину можуть бути: 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263); 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).

Про поняття вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв див. коментар до ст. 262 і 410.

Кинджали, фінські ножі — вид холодної зброї колючо-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджал — довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж («фінка») — короткого, товстого, заточеного з одного боку, наприкінці звуженого і вигнутого гострою стороною. Кастет — вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка надягається на пальці й затискається в кулак, з отворами для пальців та виступами, якими й заподіюється удар. Інша холодна зброя — будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шабля, меч, шпага), метальні знаряддя (бумеранг, спис, праща, лук, арбалет), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаку, булава, кистень), рубаючі предмети (томагавк, бойова сокирка).

Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї вирішується з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних критеріїв. За об’єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров’ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема твердості матеріалу, з якого виготовлено вражаючі частини), конструктивних особливостей. Суб’єктивно вони призначені для враження живої сили — ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення — господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Питання про визнання зброєю предметів «подвійного» призначення — наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям, і предметом, призначеним для заподіяння смерті чи тілесного ушкодження, — вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з такими предметами.

3. Об’єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут. Всі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Під носінням зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти дії по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання — здійснення пострілів, вибуху, нанесення удару. Виготовлення — це створення зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи пристроїв заново чи перероблення будь-яких предметів, завдяки чому вони набувають властивостей відповідних загальнонебезпечних предметів. Це, наприклад, виготовлення обріза з гладкоствольної мисливської рушниці, пристосування газового пістолета для стрільби бойовими патронами. Як ремонт розціню ються дії з відновлення вражаючих властивостей зброї чи вибухових пристроїв, завдяки чому вони знову можуть бути використані за цільовим призначенням, а як збут — сплатне відчуження зброї, бойових припасів вибухових речовин чи пристроїв особам які не мають права на їх придбання (продаж, обмін оплата за виконані роботи чи надані послуги і т.п.)

Зберігання — це дії, пов’язані з володінням незалежно від його тривалості вказаними предметами, які знаходяться не при винній особі а у вибраному і відомому їй місці До придбання належать дії як; полягають в сплатному чи безоплатному набутті відповідних предметів будь яким способом (крім вказаних у ст. 262) — купівлі, обміну, одержання як плати за виконану роботу чи надані послуги, привласнення знайденого одержання в подарунок чи як відшкоду вання боргу тощо Передача — це безоплатно надання відповідних предметів іншим особам які не мають права на їх придбання (дарування, надання у тимчасове користування)

Зберігання придбання і передача холодної зброї не тягнуть кримінальної відповідальності.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

6. У ч. 3 ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності за незаконні дії зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи пристроями передбачені ч. 1 або 2 ст. 263. Його єдиною умовою є добровільне здавання органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв.

При цьому добровільним здавання є тоді коли воно вчинене за власною волею незалежно від мотивів однак не в зв’язку з тим, що органами влади виявлено факт зберігання відповідних предметів. Потрібно також щоб особа здала всю наявну у неї зброю та інші предмети щодо яких вчинялися незаконні дії.

Кримінальний кодекс України
Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Коментар до статті 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. ДІЇ, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я,-

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1, Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від неконтрольованого доступу до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів. Виокремлення протиправного безоплатного заволодіння ними в спеціальну норму пояснюється тим, що ці дії порушують громадську безпеку.

порівняно з викраденням майна становлять підвищену суспільну небезпеку і в ряді випадків не охоплюються нормами про злочини проти власності.

2. Предметом злочину, передбаченого ст. 262, виступають:

1) зброя (крім гладко ствольної мисливської); 2) бойові припаси;

31 вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.

Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) — це зброя, в якій снаряд (куля, шрот) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші). До зброї, яка е предметом злочину, передбаченого ст. 262, належать всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, а також атипічна зброя, кустарно виготовлені чи перероблені, а також історичні зразки зброї. Це — гармати, міномети, кулемети, автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети та револьвери тощо.

Про поняття бойових припасів, вибухових речовин див. коментар до ст. 410.

Під вибуховими пристроями слід розуміти поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху — зовнішніми джерелами імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатор, капсуль-детонатор. вогнепровідний та детонаційний шнури тощо) та засобами управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії), завдяки чому такі пристрої придатні для застосування.

Радіоактивні матеріали — це матеріали, здатні до самовільного поділу, що супроводжується виділенням тепла, а також альфа-, бетаі гама-випромінюванням, порядок обігу яких регламентовано спеціальними нормативними актами. Предметом аналізованого злочину радіоактивні матеріали є за умови, що кількість речовини та інтенсивність випромінювання настільки великі, що здатні заподіяти шкоду здоров’ю людини.

3. Об’єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій щодо вказаних предметів: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262); 6) розбій (ч. З ст. 262).

Розбій з метою заволодіння вибуховим пристроєм кваліфікується за ст. 187.

Термінологія, яка використовується у законі для позначення відповідних дій у складі даного злочину, показує, що ці дії є однорідними аналогічним діям, які утворюють об’єктивну сторону злочинів проти власності. Про їх поняття див. коментар до ст. ст. 185-187, 189-191.

4. Суб’єктом цього злочину, зчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а у разі його вчинення в інший спосіб — 16-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, розуміти Небезпечні властивості таких предметів та те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст, 262). Про поняття повторності і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див., відповідно, ст. ст. 32 і 28 та коментар до них.

Особливо кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді, коли дії, передбачені ч, 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.

Особливо кваліфікованим видом вимагання предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв) є вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я (ч. З ст. 262). Вимагання вибухових пристроїв, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, кваліфікується за ст. 189.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №576 від

13 жовтня 1992р.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної І холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена наказом МВС №662 під 2! серпня 1998 р.

Постанова ПВС№ 6 від 8 липня 1994р. Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами».

58. Незаконні дії зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами (ст.262-269 КК).

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст.262)

2. Предметом злочину, передбаченого ст. 262, є: 1) зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.

3. Об’єктивна сторона злочину включає в себе вчинення таких дій щодо вказаних предметів: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262); 6) розбій (ч. 3 ст. 262).

Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської»), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст. 262 настає незалежно від місця вилучення цих предметів.

4. Суб’єктом цього злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а у разі його вчинення в інший спосіб — 16-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, розуміти небезпечні властивості таких предметів і те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 262). Про поняття повторності і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до них.

Особливо кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді, коли дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.

Особливо кваліфікованим видом вимагання предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв) є вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я (ч.3 ст. 262). Вимагання вибухових пристроїв, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я, кваліфікується за ст. 189.

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263)

1. Об’єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

2. Предметом злочину можуть бути: 1) вогнепальна зброя (крім гладко ствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст.163); 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).

3. Об’єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом вчинення альтернативних суспільнонебезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут.

Усі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. При вирішенні питання про те, чи є незаконними дії з предметами, вказаними в ст. 263, КК потрібно керуватися спеціальними нормативно-правовими актами.

Зберігання, придбання і передача холодної зброї не тягнуть кримінальної відповідальності.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

6. У ч.3 ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності за незаконні дії зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи пристроями, передбачені ч. 1 або 2 ст. 263. Його єдиною умовою є добровільне здавання органам впади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв.

При цьому добровільним здавання є тоді, коли воно вчинене за власною волею, незалежно від мотивів, однак не у зв’язку з тим, що органами влади виявлено факт зберігання відповідних предметів. Потрібно також, щоб особа здала всю наявну у неї зброю та інші предмети, щодо яких вчинялися незаконні дії.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст.264)

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є громадська безпека в частині дотримання встановлених правил зберігання зброї або бойових припасів. У зв’язку із загальнонебезпечними властивостями цих предметів встановлюються спеціальні правила іх зберігання особами, які володіють зброєю та бойовими припасами на законних підставах. Недотримання цих правил загрожує тим, що такі предмети потраплять до рук

2. Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси.

На відміну від розглянутих злочинів (статті 262 і 263), у даному складі злочину

Не є предметом цього злочину вибухові речовини і вибухові пристрої.

3. З об’єктивної сторони злочин характеризується недбалим зберіганням вказаних предметів злочину. Воно має місце тоді, коли не виконані передбачені нормативним актами умови зберігання зброї або бойових припасів, насамперед ті, які спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Обов’язковою ознакою злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді загибелі людей або Інших тяжких наслідків.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості. Знаючи небезпечні властивості зброї та бойових припасів і правила поводження з ними, винний завжди передбачає можливість заподіяння ними шкоди, що виключає злочинну недбалість. Тобто, недбало зберігаючи зброю або бойові припаси, винний передбачає можливість настання наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення. При цьому особа необґрунтовано розраховує на обачність Інших осіб, на те, що вони не використають зброю чи боєприпаси, які зберігаються з порушенням встановлених правил.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст.265)

1. Об’єктом цього злочину є громадська безпека в частині убезпечення від шкоди, якою загрожують радіоактивні матеріали.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у виконанні таких дій щодо радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу: 1) придбання; 2) носіння; 3) зберігання; 4) використання; 5) передача; 6) видозмінення; 7) знищення; 8) розпилення; 9) руйнування.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або не-обережною виною. Суб’єктивне ставлення до наслідків, вказаних у ч. 2 ст. 265, може виражатися лише в необережності.

6. Кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 265) утворюють зазначені вище дії, які спричинили: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті двом або більше особам. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння одному потерпілому смерті чи хоча б одному — тяжкого тілесного ушкодження.

Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали (ст.266)

1. Об’єкт даного злочину — громадська безпека.

2. Об’єктивна сторона злочину передбачає вчинення таких двох альтернативних дій:

1) погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266);

2) погроза використати радіоактивні матеріали (ч. 2 ст. 266).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є обстановка, наявність якої дає підстави побоюватися здійснення відповідної погрози. Про наявність таких підстав можуть свідчити місце й час проголошення погрози, особа того, хто погрожує, відсутність належного контролю за радіоактивними матеріалами тощо.

Закінченим злочин вважається з моменту висловлення погрози і сприйняття її тим, кому вона адресована.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом І спеціальною метою (відповідно до змісту погрози): 1) примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї (ч. 1 ст. 266): 2) спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 266).

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст.267)

1. Об’єкт даного злочину — громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами.

2. Предметом його є; 1) вибухові речовини; 2) радіоактивні матеріали (ч. 1 ст. 267); 3)легкозаймисті речовини; 4) їдкі речовини (ч. 2 ст. 267).

Легкозаймисті речовини — це тверді, рідкі, газоподібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів.

Про поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів див. коментар до ст. 262.

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1) порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів;

2) порушення інших правил поводження з ними;

3) незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем (ч. 1 ст.267);

4) незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймистих або їдких речовин (ч.2 ст.267).

Обов’язковою ознакою простих складів цих злочинів є спричинення суспільно небезпечних наслідків. При цьому обов’язковою ознакою злочину у його першій — третій формах є створення небезпеки: 1) загибелі людей; 2) настання інших тяжких наслідків, а у четвертій формі — загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Наслідки у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види злочину, передбаченого ч. 1 ст. 267. Зміст вказаних наслідків такий самий, як І щодо інших злочинів проти громадської безпеки (див., зокрема, ст. 264).

4. Суб’єктом злочину є особа, на яку покладено обов’язки по дотриманню відповідних правил.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю. Ставлення ж винного до порушення вказаних у ст. 267 правил може бути умисним або необереж-ним.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст.268)

1. Об’єктом даного злочину є безпека поводження з відходами І вторинною сировиною. Неконтрольоване розповсюдження таких предметів загрозливе для життя та здоров’я людей, природного середовища, матеріальних цінностей — тобто, воно порушує громадську безпеку.

2. Предметом злочину є: 1) відходи; 2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268); 3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення на територію України (ч. 2 ст. 268).

3. Об’єктивна сторона злочину включає в себе вчинення таких альтернативна дій:

1) ввезення на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини;

2) їх транзит через територію України без належного дозволу (ч. 1 ст. 268);

3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення;

4) транзит через територію України зазначених речовин або матеріалів (ч. 2 ст. 267).

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необережністю.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст.269)

1. Об’єктом злочину є громадська безпека в частині безпечної експлуатації повітряних суден. Вибух чи загоряння вибухових або легкозаймистих речовин на повітряних суднах здатні спричинити велику шкоду як для екіпажу і пасажирів цих суден, так і для невизначеного кола інших осіб, матеріальну та іншу шкоду.

2. Предметом злочину є: 1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини. Про їх поняття див. коментар до статей 267, 410.

3. Об’єктивна сторона злочину включає як обов’язкові ознаки діяння — незаконне перевезення зазначених речовин, та місце вчинення злочину — повітряне судно.

Склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 269, формальний. Злочин вважається закінченим з моменту початку вказаного перевезення.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисним або необережним ставленням винного до незаконного перевезення зазначених у ч. 1 ст. 269 предметів і необережним ставленням до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 269.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків. Зміст вказаних наслідків такий само, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки (див., зокрема, ст. 264).

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК України)

Родовим об’єктом цього злочину є громадська безпека; основним безпосереднім об’єктом – громадська безпека, пов’язана із контрольованим доступом до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів, а додаткові безпосередні – відносини власності, довкілля, життя та здоров’я особи.

Предметом злочину є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); бойові припаси; вибухові речовини; вибухові пристрої; радіоактивні матеріали. їх основною характерною ознакою є те, що вони призначені для ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища, при цьому вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

Зміст предметів цього злочину докладно розкрито у ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 [1] .

Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), яка також є предметом злочину у корупційному злочині, передбаченому ст. 410 КК України, – це пристрій для проведення пострілу з якого використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).

До такої зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, нетипова зброя, кустарно виготовлені чи перероблені, а також історичні зразки зброї (автомати, гармати, гвинтівки, карабіни, кулемети, міномети, пістолети та револьвери тощо). Не належать до предмета злочину пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей.

Бойові припаси – патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші зібрані вироби, споряджені вибуховою речовиною та призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченим ст. 262 КК України.

Вибухові речовини – порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Вибухові пристрої – вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори – спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду – шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин. Вони поєднують вибухові речовини та засоби ініціювання вибуху – зовнішні джерела імпульсу для його здійснення (електродетонатор, капсуль-детонатор, вогнепровідний і детонаційний шнури тощо) та засоби управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії).

Радіоактивні матеріали – будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

З об’єктивної сторони злочин (ч. 1 ст. 262 КК України) включає вчинення таких дій щодо перелічених вище предметів: викрадення; привласнення; вимагання; заволодіння зазначеними предметами шляхом шахрайства.

Поняття «викрадення», «привласнення», «вимагання» і «заволодіння шляхом шахрайства» є аналогічними до відповідних понять злочинів проти власності.

Викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів – протиправне таємне чи відкрите, зокрема із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою його застосування, їх вилучення в юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно вони ними володіли.

Привласнення зазначених предметів, речовин, матеріалів – їх утримання, неповернення володільцю особою, якій вони довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв’язку з виконанням службових обов’язків тощо або в якої опинились випадково чи якою вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно.

Вимагання предметів аналізованого злочину – пред’явлення особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу.

Заволодіння вказаними вище предметами шляхом шахрайства здійснюється через обман або зловживання довірою.

Вчинення цього злочину шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства є закінченим з моменту, коли винна особа заволоділа наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами та має реальну можливість розпорядитися ними – вжити, заховати, передати іншій особі тощо (матеріальний склад); шляхом привласнення чи зловживання службовим становищем – з моменту утримання зазначених засобів і речовин та обернення їх на свою користь чи користь інших осіб (матеріальний склад); вимагання – з моменту пред’явлення потерпілому вимоги, поєднаної з відповідною погрозою (усічений склад); розбою – з моменту нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою його застосування (усічений склад).

Суб’єктом злочину при вчиненні його шляхом крадіжки, грабежу, розбою та вимагання, є фізична осудна особа з 14-річного віку, а в інший спосіб – з 16-річного (загальний суб’єкт). Привласнення і заволодіння предметами злочину, передбаченого ст. 262 КК України, шляхом зловживання службовим становищем вчиняються спеціальним суб’єктом (зокрема, при заволодінні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем суб’єктом злочину є службова особа).

Із суб’єктивної сторони цей злочину вчиняється з прямим умислом. При цьому корисливий мотив не є обов’язковою ознакою цього злочину. У разі вчинення цього злочину шляхом розбою йому властива спеціальна мета – викрадення відповідних предметів.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 262 КК України) є вчинення його: повторно (про це зазначено у ст. 32 КК України); за попередньою змовою групою осіб (про неї зазначено у ч. 2 ст. 28 КК України); шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (докладно про це див. розглянуті положення щодо ст. 191 КК України).

Особливо кваліфікуючі ознаки злочину (ч. З ст. 262 КК України) наявні тоді, якщо дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою (про неї зазначено у ч. З ст. 28 КК України); вчинено розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів (тобто має місце напад з метою заволодіння цими предметами, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, при цьому вказаний напад може бути як відкритим, так і таємним.

Розбій з метою заволодіння вибуховим пристроєм потрібно кваліфікувати за ст. 187 КК України); вчинено вимагання предметів злочину (крім вибухових пристроїв), поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я. Тобто наявне вимагання, що полягає в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх вчинення – насильстві, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушенні за шию, скиданні з висоти, застосуванні електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо. Вимагання вибухових пристроїв, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, кваліфікується за відповідною частиною ст. 189 КК України.

Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладко- ствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями є самостійним складом злочину, то подальші їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або відповідною частиною ст. 263-1 КК України.

Незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами і подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262 і залежно від наслідків – ч. 1 або ч. 2 ст. 265 КК України.

У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи є закінченим злочином і кваліфікується за ч. 1 ст. 262 КК України. Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 262 КК України як закінчене викрадення таких речовин.

Покарання: за ч. 1 позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; за ч. 2 – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; за ч. 3 – позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна.

. 66

Савченко AS.

Смотрите еще:

  • Земельный участок используется не по целевому назначению Статья 8.8. Использование земельных участков не по целевому назначению, невыполнение обязанностей по приведению земель в состояние, пригодное для использования по целевому назначению Информация об […]
  • Пособие за второго ребенка до какого года Материнский капитал продлили до 2021 года включительно (закон принят) Согласно закону, который был принят депутатами Госдумы и подписан Президентом в декабре 2017 года, и вступил в силу 1 января 2018 года, материнский […]
  • Усиленный аванс перед новым годом Могут ли выдать зарплату перед Новым Годом и в каких случаях? У вас как? На каких организациях выплачивают заработную плату в конце декабря, то есть перед праздником Новый год? Я работаю в бюджетной организации и у […]
  • Приказ об увольнении директора 2018 Увольнение генерального директора по решению учредителя Увольнение генерального директора по решению учредителя может быть осуществлено по разным основаниям, что прописаны в ТК РФ. Изучим их, а также то, каким образом […]
  • Договор на предоставление временной финансовой помощи Скачать образец бесплатно. Соглашение о предоставлении финансовой помощи учредителем Для целей налогообложения прибыли при получении компанией финансовой помощи от своего акционера принципиальное значение имеет размер […]
  • Судебный пристав автозаводского района телефон Отдел судебных приставов по Автозаводскому району № 1 - Нижний Новгород напишите пожалуйста какой нибудь действующий номер тел. Это какая то странная, тайная шаражкина контора. И это я еще мягко сказал. Тел что […]